непідкорення

НЕПІДКО́РЕННЯ, я, с.

Відмова або небажання підкоритися кому-небудь; непокора.

– Все для них [партизанів] зроблю бувало, а вже коли з села йдуть, прошу: дайте мені шомполів, ніби за непідкорення (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. непідкорення — непідко́рення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. непідкорення — -я, с. Відмова або небажання підкоритися кому-небудь; непокора.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. непідкорення — НЕПОКО́РА (небажання або відмова підкоритися кому-небудь, слухатися когось), НЕПОКІ́РНІСТЬ, НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, НЕПІДКО́РЕННЯ, НЕПО́СЛУХ, ОСЛУШЕ́НСТВО книжн. заст.  Словник синонімів української мови
4. непідкорення — НЕПІДКО́РЕННЯ, я, с. Відмова або небажання підкоритися кому-небудь; непокора. — Все для них [партизанів] зроблю бувало, а вже коли з села йдуть, прошу: дайте мені шомполів, ніби за непідкорення (Збан., Єдина, 1959, 237).  Словник української мови в 11 томах