нерв
НЕРВ, а, ч.
1. Тонка волокнина в організмі людини, хребетних та більшості безхребетних тварин, що відходить від головного або спинного мозку і є складовою частиною розгалуженої системи, яка керує діяльністю організму.
[Семен:] Я надіюся, що він [лікар] вилікує мене, бо хоч око і пошкоджене, але нерв живий (З. Мороз);
Черепномозкові нерви беруть початок від головного мозку і поширюються в ділянці голови і шиї (з навч. літ.).
2. тільки мн. Система таких волокон, які обумовлюють загальний стан, поведінку і діяльність всього організму людини.
[Стась:] Мамо, випий краще своїх крапель – у тебе нерви заспокояться (С. Васильченко);
Напружені нерви тримали все тіло і мозок в стані якогось дивного, неспадаючого збудження (Д. Ткач).
3. перен. Головна рушійна сила чого-небудь; центр, організуюче ядро якої-небудь діяльності.
Транспорт – головний нерв народного господарства (з наук.-попул. літ.).
Перепсува́ти не́рви (чима́ло не́рвів) див. перепсува́ти;
(1) Стале́ві (залі́зні) не́рви – тверда, сильна воля й твердий, сильний характер.
Тільки завдяки моїм стальним нервам я не турнув їх [відвідувачів] в три шиї з салону (А. Головко).
△ (2) Блука́ючий нерв, анат. – один з черепномозкових нервів, що має велику ділянку поширення і складне розгалуження волокон.
Блукаючий нерв – головний у руховій секреторній діяльності шлунка (із журн.);
Блокада блукаючого нерва;
(3) Відцентро́ві не́рви – нервові волокна, якими передається збудження від центральної нервової системи до робочих органів.
Фізіологія віддавна має відомості про відцентрові нерви слинних залоз (з навч. літ.);
(4) Доцентро́вий нерв, фізл. – нерв, яким передається збудження від периферії до центральної нервової системи.
Доцентровий нерв утворений волокнами, до складу яких входять довгі відростки доцентрових нейронів (з навч. літ.);
Заще́млення не́рва див. заще́млення;
(5) Малогомі́лко́вий нерв – нерв гомілки, що є відгалуженням сідничого нерва; Спле́тення не́рвів див. спле́тення;
(6) Трійча́стий нерв – п'ята пара черепномозкових нервів людини та хребетних тварин, що складається з трьох гілок: орбітальної, верхньощелепної та нижньощелепної.
Біль у ділянці трійчастого нерва також, очевидно, має вегетативне походження (з наук. літ.).
◇ Би́ти по не́рвах див. би́ти;
Висо́тувати (сота́ти) / ви́сотати не́рви див. висо́тувати;
Гра́ти на не́рвах див. гра́ти;
Ді́яти на не́рви див. ді́яти;
Дратува́ти не́рви див. дратува́ти;
Лоскота́ти не́рви (рідше ду́шу, се́рце і т. ін.) див. лоскота́ти;
(7) Не́рви здаю́ть / здали́ чиї, у кого – хто-небудь втрачає спокій, рівновагу, хвилюється, непокоїться.
Оця несподівана підтримка незнайомої людини, довіра комісара .. так вразили Колосовського, що він відчув, як нерви його здають, і він тільки крайнім зусиллям волі стримав себе, щоб не розридатися (О. Гончар);
Вперше за багато днів нерви здали у .. Марка Грицишина (Н. Рибак);
(8) Погра́ти на не́рвах (д) див. гра́ти;
Погра́ти на не́рвах див. погра́ти;
(9) Полоскота́ти не́рви (д) див. лоскота́ти;
Псува́ти (ша́рпати) не́рви див. псува́ти;
Розпуска́ти / розпусти́ти себе́ (свої́ не́рви, своє́ се́рце і т. ін.) див. розпуска́ти;
Трима́ти (держа́ти) себе́ в рука́х (в шо́рах) <�Трима́ти (держа́ти) [свої́] не́рви в рука́х> див. трима́ти;
Трима́ти свої́ не́рви в рука́х див. трима́ти;
Тріпа́ти не́рви див. тріпа́ти.
Словник української мови (СУМ-20)