нерв

-а, ч.

1》 Тонка волокнина в організмі людини, хребетних та більшості безхребетних тварин, що відходить від головного або спинного мозку і є складовою частиною розгалуженої системи, яка управляє діяльністю організму.

2》 тільки мн. Система таких волокон, які обумовлюють загальний стан, поведінку і діяльність всього організму людини.

3》 перен. Головна рушійна сила чого-небудь; центр, організаційне ядро якої-небудь діяльності.

Значення в інших словниках

1. нерв — нерв іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. нерв — П. центр, ядро, мозок <н. нерв господарства>.  Словник синонімів Караванського
3. нерв — НЕРВ, а, ч. 1. Тонка волокнина в організмі людини, хребетних та більшості безхребетних тварин, що відходить від головного або спинного мозку і є складовою частиною розгалуженої системи, яка керує діяльністю організму.  Словник української мови у 20 томах
4. нерв — би́ти по не́рвах кого, кому і без додатка. Своїми діями, словами виводити з рівноваги, дратувати. Навіщо ото Маруся грає такі крикливі речі! Не люблю я такого бренькоту та гуркоту. Б’ють тобі по нервах, неначе колуном! (І.  Фразеологічний словник української мови
5. нерв — Нерв, -ва; не́рви, -вів, -вам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. нерв — НЕРВ, а, ч. 1. Тонка волокнина в організмі людини, хребетних та більшості безхребетних тварин, що відходить від головного або спинного мозку і є складовою частиною розгалуженої системи, яка управляє діяльністю організму.  Словник української мови в 11 томах