нервовий
НЕРВО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до нерв 1.
Щоб бути психологом, треба знати анатомію й фізіологію нервової системи (О. Донченко);
І збудження і гальмування є результатом активної діяльності нервової клітини (з навч. літ.).
2. Пов'язаний із збудженістю, роздратуванням нервів.
Олександра з нервовим поспіхом бігала по хаті, сама не знаючи, що робить (М. Коцюбинський);
Нервова тривожність з'явилася в рухах бійців (О. Гончар);
// Який виражає, виявляє збудження, роздратування і т. ін.
[Любов (нервовим голосом):] Чого ви, панове, так збентежились? (Леся Українка);
Вони [дозорці] передають униз нервові слова командирові (Ю. Яновський);
Її нервове обличчя відбивало хвилювання (З. Тулуб).
3. Який виникає від захворювання, розладу нервової системи; викликаний захворюванням нервів.
[Милевський:] Застав його зовсім у поганому стані, ходить не може, нейрит, або нервовий параліч, з серцем нелад (Леся Українка);
Од хвилювання він навіть зблід, і одна нога дрібно затремтіла в нервовому дрожі (А. Головко);
Вона лікувалась багато, але давнє нервове потрясіння залишило на ній свої сліди (Л. Смілянський).
4. Схильний до підвищеної чутливості, збудження, хвилювання, роздратування; дратливий; нервозний (у 1 знач.).
Її повний організм був зроду нервовий, млявий і втомливий (І. Нечуй-Левицький);
Серед робітників ходив Сиволап, нервовий, завжди чимось незадоволений (Д. Ткач).
5. Різкий, поривчастий, з раптовими швидкими ривками; рвучкий.
Тихович нервовим рухом розриває лози й іде далі (М. Коцюбинський);
Ляхович заморгав повіками, нервовим жестом надів окуляри (Іван Ле).
6. перен. Сповнений неспокою, турбот, хвилювання (про моральну атмосферу, роботу і т. ін.).
Нервове життя.
Словник української мови (СУМ-20)