нервовий

НЕРВО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до нерв 1.

Щоб бути психологом, треба знати анатомію й фізіологію нервової системи (О. Донченко);

І збудження і гальмування є результатом активної діяльності нервової клітини (з навч. літ.).

2. Пов'язаний із збудженістю, роздратуванням нервів.

Олександра з нервовим поспіхом бігала по хаті, сама не знаючи, що робить (М. Коцюбинський);

Нервова тривожність з'явилася в рухах бійців (О. Гончар);

// Який виражає, виявляє збудження, роздратування і т. ін.

[Любов (нервовим голосом):] Чого ви, панове, так збентежились? (Леся Українка);

Вони [дозорці] передають униз нервові слова командирові (Ю. Яновський);

Її нервове обличчя відбивало хвилювання (З. Тулуб).

3. Який виникає від захворювання, розладу нервової системи; викликаний захворюванням нервів.

[Милевський:] Застав його зовсім у поганому стані, ходить не може, нейрит, або нервовий параліч, з серцем нелад (Леся Українка);

Од хвилювання він навіть зблід, і одна нога дрібно затремтіла в нервовому дрожі (А. Головко);

Вона лікувалась багато, але давнє нервове потрясіння залишило на ній свої сліди (Л. Смілянський).

4. Схильний до підвищеної чутливості, збудження, хвилювання, роздратування; дратливий; нервозний (у 1 знач.).

Її повний організм був зроду нервовий, млявий і втомливий (І. Нечуй-Левицький);

Серед робітників ходив Сиволап, нервовий, завжди чимось незадоволений (Д. Ткач).

5. Різкий, поривчастий, з раптовими швидкими ривками; рвучкий.

Тихович нервовим рухом розриває лози й іде далі (М. Коцюбинський);

Ляхович заморгав повіками, нервовим жестом надів окуляри (Іван Ле).

6. перен. Сповнений неспокою, турбот, хвилювання (про моральну атмосферу, роботу і т. ін.).

Нервове життя.