нервовий

ЗАНЕПОКО́ЄНИЙ (який перебуває в стані душевного неспокою), НЕСПОКІ́ЙНИЙ, СХВИЛЬО́ВАНИЙ, СТУРБО́ВАНИЙ, ЗНЕРВО́ВАНИЙ, НЕРВО́ВИЙ, СТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗБУ́РКАНИЙ розм., РОЗТУРБО́ВАНИЙ рідко; РОЗ'Я́ТРЕНИЙ (перев. із сл. душа, серце і т. ін.). Дівчина, втискаючи руки в сніг, ще боялася звестися на ноги. До неї першими підбігли занепокоєні Юрій Дзвонар і Василь Гайовий (М. Стельмах); Приводжу я Василя; він, сердешний, сумний, неспокійний (Ю. Федькович); На подвір'ї його зустріла стурбована дружина (І. Цюпа); Кутузов уважно вислухав знервованого комісара (П. Кочура); Серед робітників ходив Сиволап, нервовий, завжди чимось незадоволений (Д. Ткач); Біля воріт давно вже виглядала синів стривожена мати (М. Стельмах); Ще далеко за північ розбуркана молодь не вщухала (С. Васильченко); Котра козачка проходила, то все козачка розтурбована, у тривозі! (Марко Вовчок). — Пор. збу́джений.

НЕРВО́ВИЙ (пов'язаний зі збудженістю, роздратуванням нервів), НЕРВО́ЗНИЙ підсил., ГАРЯЧКО́ВИЙ підсил., ЛИХОМА́НКОВИЙ підсил., СУ́ДОРОЖНИЙ підсил. Тихович нервовим рухом розриває лози й іде далі (М. Коцюбинський); — Бігме, я нічого не винна, — швидко з якимсь гарячковим поспіхом шептала Ганка (І. Франко); Судорожний жест. — Пор. 1. пори́вчастий.

НЕСПОКІ́ЙНИЙ (про час, пору, життя, роботу тощо — сповнений неспокою, турбот, хвилювань), НЕВПОКІ́ЙНИЙ заст.; ТРИВО́ЖНИЙ (у передчутті чогось недоброго, поганого); НЕЗАТИ́ШНИ́Й (який спричиняє душевний дискомфорт); БЕНТЕ́ЖНИЙ, ВОРОХО́БНИЙ розм. (перев. про час); НЕРВО́ВИЙ (перев. про обстановку, роботу); НЕРВО́ЗНИЙ (перев. про обстановку). Поет Євгеній Баратинський жив своїм неспокійним важким життям (О. Іваненко); Далі починається моє.. невпокійне учителювання (С. Васильченко); Містечко жило тривожним життям, двері магазинів позакривані, на базарі пусто (Григорій Тютюнник); Це було в бентежний серпень сорок першого року (О. Гончар); Лікія гарцювала перед ними, як добрий козак, як і більшість дівчат тої ворохобної пори (О. Ільченко); Москва. Живе нервовим, напруженим життям (В. Еллан). — Пор. 3. бурхли́вий.

ПОРИ́ВЧАСТИЙ (який діє, відбувається тощо швидко й нерівномірно, ривками), ПОРИ́ВНИЙ, ПОРИ́ВИСТИЙ рідше, РВУЧКИ́Й, КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ, РВІЙНИЙ поет.; УРИ́ВАНИЙ, НЕРІ́ВНИЙ (перев. про звуки, дихання). Поет зробив поривчастий рух, але вона спинила його, хитнувши головою (Леся Українка); Шуміли, відчуваючи весну, тополі, і щось радісне й животрепетне вчувалося в тому поривному гойданні безлистого гілля (І. Цюпа); Промовлена вона (фраза) була з таким щирим переконанням, з таким болем, з таким електризуючим поглядом, з таким тремтяче поривистим жестом, що після неї ми хвилини дві-три сиділи, як загіпнотизовані (Леся Українка); Бородатий змовк, рвучким рухом обтер спітніле чоло (Д. Бедзик); Вона конвульсійним рухом поклала на себе великий хрест і вдарила поклона (М. Коцюбинський); Твій крупний план — неспинена і рвійна Хурделиця краси, аж пломінь по кістках (М. Вінграновський); Вікном долітали ще здалека уривані тони музики (О. Кобилянська); Раби не чують, сплять важким сном, що розпирає їм груди спішним, нерівним диханням (Леся Українка). — Пор. 2. нерво́вий.

НЕРВО́ВИЙ (який відзначається