нервовий

НЕРВО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до нерв 1.

Щоб бути психологом, треба знати анатомію й фізіологію нервової системи (Донч., II, 1956, 202);

І збудження і гальмування є результатом активної діяльності нервової клітини (Заг. догляд за хворими, 1957, 11).

2. Зв’язаний із збудженістю, роздратуванням нервів.

Олександра з нервовим поспіхом бігала по хаті, сама не знаючи, що робить (Коцюб., І, 1955, 28);

Нервова тривожність з’явилася в рухах бійців (Гончар, III, 1959, 137);

// Який виражає, виявляє збудження, роздратування і т. ін.

[Любов (нервовим голосом):] Чого ви, панове, так збентежились? (Л. Укр., II, 1951, 12);

Вони [дозорці] передають униз нервові слова командирові (Ю. Янов., II, 1958, 80);

Її нервове обличчя відбивало хвилювання (Тулуб, Людолови, І, 1957, 17).

3. Який виник від захворювання, розладу нервової системи; викликаний захворюванням нервів.

[Милевський:] Застав його зовсім у поганому стані, ходить не може, нейрит, або нервовий параліч, з серцем нелад (Л. Укр., II, 1951, 74);

Од хвилювання він навіть зблід, і одна нога дрібно затремтіла в нервовому дрожі (Головко, II, 1957, 483);

Вона лікувалась багато, але давнє нервове потрясіння залишило на ній свої сліди (Сміл., Сашко, 1954, 229).

4. Який перебуває у стані підвищеної чутливості, збудження, хвилювання, роздратування.

Її повний організм був зроду нервовий, млявий і втомливий (Н.-Лев., IV, 1956, 122);

Серед робітників ходив Сиволап, нервовий, завжди чимось незадоволений (Ткач, Плем’я.., 1961, 46).

5. Різкий, поривчастий, з раптовими швидкими ривками.

Тихович нервовим рухом розриває лози й іде далі (Коцюб., І, 1955, 209);

Ляхович заморгав повіками, нервовим жестом надів окуляри (Ле, Історія радості, 1947, 165).

6. перен. Сповнений неспокою, турбот, хвилювання (про обстановку, роботу і т. ін.).

Москва. Живе нервовим, напруженим життям (Еллан, II, 1958, 21).