нервувати
НЕРВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. кого. Спричиняти в кого-небудь нервове збудження, роздратування.
Ольга нетерпляче прикусила губу. Короткі, нескладні відповіді дівчини нервували її (І. Микитенко);
– І знаєте, точнісінько так і мене все нервувало й бентежило (М. Чабанівський).
2. без дод. Те саме, що нервува́тися.
Жінка помітно нервувала і час від часу зиркала у вікно (П. Панч);
Учитель навпомацки, нервуючи, знаходить пачку листівок, розділяє їх надвоє і вкладає в чоботи (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)