нервування
НЕРВУВА́ННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. нервува́ти.
Обушний удав, що не помітив нервування Павлового, говорив далі спокійно, по-товариському (І. Кириленко);
Від нервування я спочатку ніяк не міг взяти себе в руки (з мемуарної літ.).
Словник української мови (СУМ-20)