нервування
НЕРВУВА́ННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. нервува́ти.
Обушний удав, що не помітив нервування Павлового, говорив далі спокійно, по-товариському (І. Кириленко);
Від нервування я спочатку ніяк не міг взяти себе в руки (з мемуарної літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нервування — нервува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- нервування — -я, с. Дія і стан за знач. нервувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нервування — НЕРВУВА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. нервува́ти. Обушний удав, що не помітив нервування Павлового, говорив далі спокійно, по-товариському (Кир., Вибр., 1960, 381); Від нервування я спочатку ніяк не міг взяти себе в руки (Минуле укр. театру, 1953, 110). Словник української мови в 11 томах