нервування
НЕРВУВА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. нервува́ти.
Обушний удав, що не помітив нервування Павлового, говорив далі спокійно, по-товариському (Кир., Вибр., 1960, 381);
Від нервування я спочатку ніяк не міг взяти себе в руки (Минуле укр. театру, 1953, 110).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нервування — нервува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- нервування — -я, с. Дія і стан за знач. нервувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нервування — НЕРВУВА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. нервува́ти. Обушний удав, що не помітив нервування Павлового, говорив далі спокійно, по-товариському (І. Кириленко); Від нервування я спочатку ніяк не міг взяти себе в руки (з мемуарної літ.). Словник української мови у 20 томах