нервування
НЕРВУВА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. нервува́ти.
Обушний удав, що не помітив нервування Павлового, говорив далі спокійно, по-товариському (Кир., Вибр., 1960, 381);
Від нервування я спочатку ніяк не міг взяти себе в руки (Минуле укр. театру, 1953, 110).
Словник української мови (СУМ-11)