нервування

нервува́ння

-я, с.

Дія і стан за знач. нервувати.

Значення в інших словниках

1. нервування — нервува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. нервування — НЕРВУВА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. нервува́ти. Обушний удав, що не помітив нервування Павлового, говорив далі спокійно, по-товариському (І. Кириленко); Від нервування я спочатку ніяк не міг взяти себе в руки (з мемуарної літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. нервування — НЕРВУВА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. нервува́ти. Обушний удав, що не помітив нервування Павлового, говорив далі спокійно, по-товариському (Кир., Вибр., 1960, 381); Від нервування я спочатку ніяк не міг взяти себе в руки (Минуле укр. театру, 1953, 110).  Словник української мови в 11 томах