нероба
НЕРО́БА, НЕРО́Б, и, ч. і ж., розм.
Людина, яка веде бездіяльне, ледаче життя; ледар, гультяй.
Дарина прожила вже в сестриній родині, як у материній, – пещеною, коханою, неробою (Ю. Яновський);
– Я тобі в очі скажу: нероб ти! Да, ледар (К. Гордієнко);
Павло образився. – Що ти мене агітуєш!.. Та й не такий я нероб, як тобі здається (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)