нероба
НЕРО́БА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка веде бездіяльне, ледаче життя; ледар, гультяй.
Дарина прожила вже в сестриній родині, як у материній, — пещеною, коханою, неробою (Ю. Янов., Мир, 1956, 95);
Пристрасне слово агітатора кличе до нових перемог, розповідає про передовиків, таврує ледарів і нероб (Колг. село, 13. VII 1954, 3).
Словник української мови (СУМ-11)