неробочий
НЕРОБО́ЧИЙ, а, е.
1. Не признач. для роботи, вільний від роботи; у який не працюють (про час).
Найбільша радість Марусі була, як у неробочий день часом приходив до неї батько (Б. Грінченко);
Варя Кочубей виливала з алюмінію ложки в неробочий час (Д. Ткач).
2. Не власт. тому, хто займається фізичною працею; не такий, як у робочої людини.
Ішла ставна висока панна в шовковій сукні, в квітчастому брилі. Далеко ясніло кохане та ніжне лице, мармурові неробочі руки (С. Васильченко).
3. Який не хоче працювати; лінивий, ледачий.
Читайте ж, муза що бормоче [бурмоче]: Що там з Енеєм плив Массик, .. ледащо неробоче (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)