нерухомий

НЕРУХО́МИЙ, а, е.

1. Який не рухається, залишається в одному й тому ж положенні.

Скелі над берегом здавались ще більше нерухомими проти вічно живого, вічно рухомого моря (Леся Українка);

Пішов Артем. А мати стояла на місці нерухома, дивлячись синові вслід (А. Головко);

Паморозь розкішним мереживом покрила нерухомі дерева (М. Стельмах).

2. перен. Який не змінює свого виразу (про погляд, обличчя і т. ін.); застиглий.

– І мені стало чогось страшно, найбільше, коли я завважив усміх на твоїх устах, нерухомий, мертвий усміх (Леся Українка);

Цілими днями політрук мовчав. Його широке суворе обличчя було нерухоме (О. Гончар);

Федір, блідий, похмурий і розгублений, дивився на Солода нерухомими очима (М. Руденко).

3. розм., рідко. Те саме, що нерухли́вий.

Мій Кирило – золото не чумак! Такі брови високі, чорні. Все люльку курив; хмурий, наче думає на турка йти; а нерухомий, як справді з золота викований! (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. нерухомий — нерухо́мий 1 прикметник який не рухається; незворушний; нерухливий нерухо́мий 2 прикметник про будівлі, земельну ділянки  Орфографічний словник української мови
2. нерухомий — Не|по|рушний, о. мов колода, зст. недвижний; (погляд) скляний; Р. нерухливий; пр. НЕРУХОМО, (сидіти) каменем, колодою і п. ф. від нерухомий.  Словник синонімів Караванського
3. нерухомий — Недвижний, недієвий, недіючий, нездвижний, незрушний, непорушний, нерушний, статичний  Словник синонімів Вусика
4. нерухомий — [неирухомией] м. (на) -мому/-м'ім, мн. -м'і  Орфоепічний словник української мови
5. нерухомий — I -а, -е. 1》 Який не рухається, залишається в тому самому положенні. Нерухомі вклади — вклади, за якими протягом тривалого часу не здійснювалися операції. 2》 перен. Який не змінює свого виразу (про погляд, обличчя і т. ін.). 3》 розм., рідко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. нерухомий — НЕРУХО́МИЙ (який не рухається, лишається в тому самому положенні), НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗРУ́ШНИЙ рідше, НЕДВИЖИ́МИЙ рідше, НЕДВИ́ЖНИЙ рідше, ЗАВМЕ́РЛИЙ підсил., ЗАСТИ́ГЛИЙ підсил., МЕ́РТВИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
7. нерухомий — Нерухо́мий, -ма, -ме  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. нерухомий — НЕРУХО́МИЙ¹, а, е. 1. Який не рухається, залишається в одному й тому ж положенні. Скелі над берегом здавались ще більше нерухомими проти вічно живого, вічно рухомого моря (Л. Укр., III, 1952, 597); Пішов Артем.  Словник української мови в 11 томах
9. нерухомий — Нерухомий, -а, -е Неподвижный, недвижимый. Над водою сидить нерухомо сивий дід на камені, а там стоять нерухомі дівчата. К. Ор. Обомліла й заніміла, нерухома стала. К. МБ. III. 253. нерухо́ме добро́, майно. Недвижимое имущество.  Словник української мови Грінченка