нерухливість
НЕРУХЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. нерухли́вий.
Вона дуже полюбила його [хлопчика], пестила, цілувала, задля нього покинула навіть свою дотеперішню нерухливість (І. Франко);
Моторно, як на свою нерухливість, Шатоха повернувся до Мирона (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)