нерухливість

НЕРУХЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. нерухли́вий.

Вона дуже полюбила його [хлопчика], пестила, цілувала, задля нього покинула навіть свою дотеперішню нерухливість (Фр., VIII, 1952, 391);

Моторно, як на свою нерухливість, Шатоха повернувся до Мирона (Коп., Лейтенанти, 1947, 142).

Значення в інших словниках

1. нерухливість — нерухли́вість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. нерухливість — -вості, ж. Властивість за знач. нерухливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нерухливість — НЕРУХЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. нерухли́вий. Вона дуже полюбила його [хлопчика], пестила, цілувала, задля нього покинула навіть свою дотеперішню нерухливість (І. Франко); Моторно, як на свою нерухливість, Шатоха повернувся до Мирона (О. Копиленко).  Словник української мови у 20 томах