нерідний
НЕРІ́ДНИЙ, а, е.
1. Який не перебуває у кровній спорідненості з ким-небудь.
Згадав сирота Степан в неволі Свою далеку Україну, Нерідного батька старого І коника вороного І нерідную сестру Ярину (Т. Шевченко);
Маму й нерідного діда нашого розстріляно в яру коло провалля (Ю. Яновський).
2. Не свій; чужий, запозичений.
– Якщо довго говорити нерідною мовою, то й думати починаєш цією мовою (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)