1. Словник української мови у 20 томах

нерідний

НЕРІ́ДНИЙ, а, е.

1. Який не перебуває у кровній спорідненості з ким-небудь.

Згадав сирота Степан в неволі Свою далеку Україну, Нерідного батька старого І коника вороного І нерідную сестру Ярину (Т. Шевченко);

Маму й нерідного діда нашого розстріляно в яру коло провалля (Ю. Яновський).

2. Не свій; чужий, запозичений.

– Якщо довго говорити нерідною мовою, то й думати починаєш цією мовою (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нерідний — (який не перебуває в кровній спорідненості, але вважається рідним) названий, наречений, прийомний, діал. прибраний. Словник синонімів Полюги
  2. нерідний — нері́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. нерідний — -а, -е. 1》 Який не перебуває у кровній спорідненості з ким-небудь. 2》 Не свій; запозичений, чужий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нерідний — НЕРІ́ДНИЙ (про членів сім'ї та взагалі родичів — який не перебуває в кровній спорідненості з ким-небудь); НАЗВА́НИЙ, НАРЕЧЕ́НИЙ (якого стали вважати родичем кому-небудь); ПРИ́БРАНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  5. нерідний — НЕРІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який не перебуває у кровній спорідненості з ким-небудь. Згадав сирота Степан в неволі Свою далеку Україну, Нерідного батька старого І коника вороного І нерідную сестру Ярину (Шевч. Словник української мови в 11 томах