нерішуче

НЕРІШУ́ЧЕ.

Присл. до нерішу́чий.

– То тоді мене кликнете? – нерішуче спитався Омелько (Панас Мирний);

Федір нерішуче сів на стілець, що стояв подалі від столу (Д. Ткач).

Значення в інших словниках

1. нерішуче — нерішу́че прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. нерішуче — [неир'ішучеи] присл.  Орфоепічний словник української мови
3. нерішуче — Присл. до нерішучий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нерішуче — Нерішу́че, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. нерішуче — НЕРІШУ́ЧЕ. Присл. до нерішу́чий. — То тоді мене кликнете? — нерішуче спитався Омелько (Мирний, IV, 1955, 375); Федір нерішуче сів на стілець, що стояв подалі від столу (Ткач, Арена, 1960, 91).  Словник української мови в 11 томах