несила

НЕСИ́ЛА, и, ж.

1. Фізичне знесилля; слабість.

Руки їй з несили упали на коліна (М. Старицький);

* Образно. Вороги ходять похмурі і люті, як вовки, мов вчувають свою несилу (К. Гордієнко).

2. у знач. присудк. сл., розм. Не під силу, немає сил; незмога, неспромога (у 2 знач.).

[Диякон:] Я гадаю, сину, що й сюю справу зважить нам несила (Леся Українка);

На людях було легше, а зараз, на самоті, несила тамувати душевний біль (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. несила — неси́ла 1 іменник жіночого роду слабість неси́ла 2 присудкове слово не під силу незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. несила — НЕСИЛА – НЕ СИЛА Несила. Фізичне знесилення, слабість; у знач. присудк. сл. Руки їй з несили упали на коліна (М.Старицький); – Ні, я вже краще розкажу. Несила більше мовчати (І.Цюпа). Не сила, част. з ім.  Літературне слововживання
3. несила — Безсилля, неміч, неспромога; ПР СЛ. нема як, годі, неможливо.  Словник синонімів Караванського
4. несила — див. безсилля; слабість  Словник синонімів Вусика
5. несила — -и, ж. 1》 Фізичне знесилля; слабість. 2》 у знач. присудк. сл., розм., поет. Не під силу, немає сил.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. несила — НЕМОЖЛИ́ВО у знач. предик., з інфін. (не можна, не під силу комусь); НІ́ЯК, ГО́ДІ (немає можливості); НЕСИ́ЛА розм., НЕЗМО́ГА (НЕМО́ГА рідше) розм., НЕСПРОМО́ГА розм.  Словник синонімів української мови
7. несила — НЕСИ́ЛА, и, ж. 1. Фізичне знесилля; слабість. Руки їй з несили упали на коліна (Стар., Облога.., 1961, 15); *Образно. Вороги ходять похмурі і люті, як вовки, мов вчувають свою несилу (Горд., Заробітчани, 1949, 89). 2. у знач. присудк. сл., розм.  Словник української мови в 11 томах
8. несила — Несила, -ли ж. Безсиліе, немочь. hесила мені це зробити. Я не въ силахъ это сдѣлать. Така її досада гризе, що вони вкупці, а розлучити несила. МВ. (О. 1862. III. 46).  Словник української мови Грінченка