несказанний

НЕСКАЗА́ННИЙ, а, е.

1. Якого не можна висловити, передати словами; невимовний.

Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити... Біднота несказанна, злидні невилазні! (Панас Мирний);

І ліс, і моріжок, і річка мені здавались чарівними й повними несказанної краси, чогось неземного (Олесь Досвітній).

2. Дуже великий силою свого вияву; надзвичайний.

Несказанний гомін широкими хвилями вилітав з корчми крізь відчинені двері (М. Коцюбинський);

Скочив [Іван] з своєї постелі і кинувся до матері. В очах світилась несказанна радість (П. Колесник).

Значення в інших словниках

1. несказанний — (якості якого не можна висловити словами) надзвичайний, неперевершений, невимовний, неописанний.  Словник синонімів Полюги
2. несказанний — несказа́нний прикметник надзвичайний  Орфографічний словник української мови
3. несказанний — див. НЕВИМОВНИЙ; (як міра вияву) СТРАШЕННИЙ <н. біль>.  Словник синонімів Караванського
4. несказанний — -а, -е. 1》 Якого не можна виразити, передати словами. 2》 Дуже великий силою свого вияву; незвичайний. Несказанне диво.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. несказанний — ВЕЛИ́КИЙ (який перевищує інші подібні за ступенем або силою вияву), ЧИМА́ЛИ́Й, НЕМАЛИ́Й, ДУ́ЖИЙ, ЗНАЧНИ́Й, НЕАБИ́ЯКИЙ, ДО́БРИЙ, ВАЖКИ́Й, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВЕЛЕТЕ́НСЬКИЙ підсил., ПРЕВЕЛИ́КИЙ підсил., МОГУ́ТНІЙ підсил., КОЛОСА́ЛЬНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
6. несказанний — Несказа́нний, -на, -не (що не можна висловити)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. несказанний — НЕСКАЗА́ННИЙ, а, е. 1. Якого не можна виразити, передати словами. Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити… Біднота несказанна, злидні невилазні!...  Словник української мови в 11 томах
8. несказанний — Несказанний, -а, -е Невыразимый, неизъяснимый. Крик, галас зчинили несказанний. К. ЧР. 370.  Словник української мови Грінченка