нескребений
НЕСКРЕ́БЕНИЙ, а, е, розм.
1. Брудний, покритий пилом, гряззю; неочищений.
– Довчився? Матимеш тепер від батька на рибу. Ой шибенику ти неслухняний, свиня ти нескребена (І. Микитенко).
2. Покритий лускою (про рибу), зі шкіркою, лушпинами (про овочі, фрукти); нечищений.
Подають їм рибу несребену (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)