неслушно
НЕСЛУ́ШНО.
Присл. до неслу́шний 2.
І сказали вони один до одного: Неслушно ми робимо. Цей день він день доброї звістки, а ми мовчимо (Біблія. Пер. І. Огієнка);
// у знач. пред.
Передовсім зачала [Краньцовська] від хустини. Видко, ненавиділа її. Отже зовсім неслушно! Бо хустина прикрашала її далеко ліпше, чим капелюх (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)