неслушно

НЕСЛУ́ШНО. Присл. до неслу́шний 2 (ж);

// у знач. присудк. сл.

Передовсім зачала [Краньцовська] від хустини. Видко, ненавиділа її. Отже зовсім неслушно! Бо хустина прикрашала її далеко ліпше, чим капелюх (Март., Тв., 1954, 346).

Значення в інших словниках

1. неслушно — неслу́шно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. неслушно — Присл. до неслушний 2). || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неслушно — НЕСЛУ́ШНО. Присл. до неслу́шний 2. І сказали вони один до одного: Неслушно ми робимо. Цей день він день доброї звістки, а ми мовчимо (Біблія. Пер. І. Огієнка); // у знач. пред. Передовсім зачала [Краньцовська] від хустини. Видко, ненавиділа її.  Словник української мови у 20 томах
4. неслушно — Неслу́шно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. неслушно — Неслушно нар. 1) Ненадлежаще. 2) Несправедливо.  Словник української мови Грінченка