несталий
НЕСТА́ЛИЙ, а, е.
1. Який часто змінюється; непостійний, нестійкий.
Були вони [очі] й кольору невловимого та несталого, бо мінилися щогодини, щохвилини (О. Ільченко);
В роки з несталими зимами виноградники часто терплять від низької температури і особливо від різких коливань її (з наук. літ.).
2. перен. Який часто змінює свої погляди, звички (про людину).
– Се чоловік неспокійний і несталий, натура бунтівнича (І. Франко);
Дмитро Барабаш. Це не палкий і несталий Бородавка. Це – сталева людина, яку можна вбити, але не привернути на свій бік (З. Тулуб);
// Який виражає нетвердість, нестійкість і т. ін.
В кого серце ненадійне, Погляди несталі, Той на серце не надіне Обручі із сталі (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)