нестаріючий

НЕСТАРІ́ЮЧИЙ, а, е.

1. У якого з роками не меншає фізичних сил, не слабне здоров'я тощо; який не старіє.

– Як етнограф мушу ствердити, – обізвався Юрій Матвійович, – на жаль, племені нестаріючих людей на світі немає (І. Волошин).

2. перен. Чиє значення, актуальність, цінність і т. ін. ніколи не втратиться (про щось позитивне); немеркнучий, невмирущий.

Творчість Шевченка – це нестаріючий підручник життя, який завжди служитиме вихованню людини (із журн.);

// Який не менша; не слабне; неослабний.

Після лагідних, добрих розмов “Заповіт” ми у юрті співали, Нестаріючу нашу любов (М. Нагнибіда).

Значення в інших словниках

1. нестаріючий — нестарі́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нестаріючий — див. молодий  Словник синонімів Вусика
3. нестаріючий — -а, -е. 1》 Який не старіє. 2》 перен. Який не втрачає свого значення, свіжості і т. ін. || Який не зменшується; неослабний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нестаріючий — НЕМЕ́РКНУЧИЙ (про щось позитивне — значення якого ніколи не буде втрачене), БЕЗСМЕ́РТНИЙ, НЕВМИРУ́ЩИЙ, НЕВМИРА́ЮЧИЙ рідше, НЕВ'Я́НУЧИЙ, НЕТЛІ́ННИЙ поет., НЕСТАРІ́ЮЧИЙ рідше.  Словник синонімів української мови
5. нестаріючий — НЕСТАРІ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який не старіє. — Як етнограф мушу ствердити, — обізвався Юрій Матвійович, — на жаль, племені нестаріючих людей на світі немає (Вол., Місячне срібло, 1961, 170). 2. перен. Який не втрачає свого значення, свіжості і т. ін.  Словник української мови в 11 томах