нестаріючий

НЕМЕ́РКНУЧИЙ (про щось позитивне — значення якого ніколи не буде втрачене), БЕЗСМЕ́РТНИЙ, НЕВМИРУ́ЩИЙ, НЕВМИРА́ЮЧИЙ рідше, НЕВ'Я́НУЧИЙ, НЕТЛІ́ННИЙ поет., НЕСТАРІ́ЮЧИЙ рідше. Прекрасні і невмирущі пісні склав наш народ на вічну пам'ять і немеркнучу славу про свою багатовікову боротьбу (Ю. Смолич); Борис перечитав безсмертну поему одним духом за кілька день (І. Франко); Щоб дума народу не знудилась і не зубожіла од вікової біди і недолі, народ створив собі.. нев'янучі у віках розваги, танці, співи (Т. Масенко); І він (Тарас) з землі рвонувсь раптово, Щоб проказать нетлінне слово, Животворящеє, мов крик (Л. Забашта); "Хіба що пісня інколи занесе людину в той край (юність) на своїх нестаріючих крилах..." (О. Гончар). — Пор. 2. ві́чний, невгаси́мий, незабу́тній.

Значення в інших словниках

1. нестаріючий — нестарі́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нестаріючий — див. молодий  Словник синонімів Вусика
3. нестаріючий — -а, -е. 1》 Який не старіє. 2》 перен. Який не втрачає свого значення, свіжості і т. ін. || Який не зменшується; неослабний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нестаріючий — НЕСТАРІ́ЮЧИЙ, а, е. 1. У якого з роками не меншає фізичних сил, не слабне здоров'я тощо; який не старіє. – Як етнограф мушу ствердити, – обізвався Юрій Матвійович, – на жаль, племені нестаріючих людей на світі немає (І. Волошин). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
5. нестаріючий — НЕСТАРІ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який не старіє. — Як етнограф мушу ствердити, — обізвався Юрій Матвійович, — на жаль, племені нестаріючих людей на світі немає (Вол., Місячне срібло, 1961, 170). 2. перен. Який не втрачає свого значення, свіжості і т. ін.  Словник української мови в 11 томах