нестися
НЕСТИ́СЯ, несу́ся, несе́шся; мин. ч. ні́сся, несла́ся, несло́ся; недок.
1. З великою швидкістю рухатися і т. ін.; мчати, мчатися.
Авто несамовито неслося, вихляючи по мосту (Іван Ле);
Улицею нісся вершник (А. Головко);
// З великою силою переміщатися (про воду, вітер і т. ін.).
Зі сходу нестримано [невтримно] несеться бурхливий, рвучкий вітер (М. Старицький);
Вода стрімко неслась в озеро і так шуміла, що ми ледве перегукувались між собою (М. Томчаній);
// Швидко бігти.
Пероном [вокзалу] нісся Орест (Олесь Досвітній).
2. Розноситися, поширюватися в просторі, заповнювати собою дедалі більший простір (про звуки, запахи і т. ін.).
Звуки дзвінків на хребті коня неслись далеко в глуху глибінь лісу (О. Кобилянська);
Вона [пісня] неслась по вулицях вузеньких, І зупинить її ніхто не міг (Д. Павличко);
// Ширитися, ставати відомим, приступним для багатьох (про чутки, відомості і т. н.).
Разом з степовими вітрами, неслася чутка – стражники, їдуть по рекрутів (О. Іваненко).
3. з чим. Триматися, поводитися зарозуміло, погордливо, намагаючись підкреслити свою значущість, звехність над кимсь; бундючитися.
– А мій старий сьогодні вже книжку читав .. А сусідки казали одна одній: – А вже й несеться Охрімиха з своїм читанням! (Б. Грінченко).
4. Відкладати яйця (про птахів).
[Старшина:] У наших бабів гуси ще тільки починають нестись, а в вас вже й гусенята повилуплювались (М. Кропивницький);
– У нас кури в клітках несуться (О. Донченко).
◇ (1) Ви́соко нести́ся – поводитись зарозуміло, погордливо, зверхньо, зневажливо ставлячись до інших.
Юруш, сміючись, простяг свою пухку білу долоню. .. Циганка подивилась та й каже: “Ти високо несешся, але швидко низько впадеш, бо живеш неправдою” (І. Нечуй-Левицький);
Він [Іван Федорович] собі не нісся високо і коли прийшов час одружитися, то вибрав собі дружину не з панського або попівського роду, а з простого козачого (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)