нестихаючий
НЕСТИХА́ЮЧИЙ, а, е.
Який не припиняється, триває довгий час (про звуки, голоси, гомін тощо); безугавний.
Пізно ввечері Уляна повернулася до готелю. Нестихаючий гомін великого міста і думи про нього ще довго не давали їй заснути (С. Журахович);
Грізна музика кликала до перемоги, і стрункий ритм кроків, і довга нестихаюча пісня (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)