нестихаючий
НЕСТИХА́ЮЧИЙ, а, е. Який не припиняється, триває довгий час; невщухаючий.
Пізно ввечері Уляна повернулася до готелю. Нестихаючий гомін великого міста і думи про нього ще довго не давали їй заснути (Жур., Вечір.., 1958, 238);
Грізна музика кликала до перемоги, і стрункий ритм кроків, і довга нестихаюча пісня (Довж., Зач. Десна, 1957, 167).
Словник української мови (СУМ-11)