нестихаючий

нестиха́ючий

-а, -е.

Який не стихає, не перестає звучати, не стає слабшим.

Значення в інших словниках

1. нестихаючий — нестиха́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нестихаючий — НЕСТИХА́ЮЧИЙ, а, е. Який не припиняється, триває довгий час (про звуки, голоси, гомін тощо); безугавний. Пізно ввечері Уляна повернулася до готелю. Нестихаючий гомін великого міста і думи про нього ще довго не давали їй заснути (С.  Словник української мови у 20 томах
3. нестихаючий — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм.  Словник синонімів української мови
4. нестихаючий — НЕСТИХА́ЮЧИЙ, а, е. Який не припиняється, триває довгий час; невщухаючий. Пізно ввечері Уляна повернулася до готелю. Нестихаючий гомін великого міста і думи про нього ще довго не давали їй заснути (Жур., Вечір..  Словник української мови в 11 томах