нестримний
НЕСТРИ́МНИЙ, а, е.
1. Нічим не стримуваний, який не знає меж у чому-небудь; дуже сильний.
З того німого забуття .. пробуркав його нестримний регіт і біганина дівчат (Панас Мирний);
В нестримному русі вирує розбурхане людське зборище, без кінця рухаючись невідомо куди (О. Гончар);
// Якого неможливо стримати або спинити.
Приїзд до Кривого Рога Каті викликав у Зіни нестримне бажання побачити її (О. Гуреїв).
2. Який не вміє володіти собою, стримувати себе від вияву якого-небудь почуття, від якоїсь дії, вчинку.
За дверима вже гуділи й верещали десятки голосів нестримних мешканців (І. Микитенко);
Вдачі брати були різної: Юрій – поміркований та обережний, Леонід – нестримний та запальний (Ю. Смолич);
// Власт. такій людині.
Замойський вловив найтонші відтінки настроїв цих двох “півнів”, як прозвав він їх у думці за нестримний характер (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)