нестримний
НЕСТРИ́МНИЙ, а, е.
1. Нічим не стримуваний, який не знає меж у чому-небудь; дуже сильний.
З того німого забуття.. пробуркав його нестримний регіт і біганина дівчат (Мирний, IV, 1955, 174);
В нестримному русі вирує розбурхане людське зборище, без кінця рухаючись невідомо куди (Гончар, І, 1959, 45);
Приїзд до Кривого Рога Каті викликав у Зіни нестримне бажання побачити її (Гур., Життя.., 1954, 86).
2. Який не вміє стримуватися, володіти собою.
За дверима вже гуділи й верещали десятки голосів нестримних мешканців (Мик., Повісті.., 1956, 68);
Вдачі братИ були різної: Юрій — поміркований та обережний, Леонід — нестримний та запальний (Смолич, Мир.., 1958, 221);
// Власт. такій людині.
Замойський вловив найтонші відтінки настроїв цих двох "півнів", як прозвав він їх у думці за нестримний характер (Ле, Наливайко, 1957, 28).
Словник української мови (СУМ-11)