несусвітний
НЕСУСВІ́ТНИЙ, а, е, НЕСУСВІ́ТНІЙ, я, є, розм.
Те саме, що несосвіте́нний.
Оркестр заграв щось зовсім несусвітне, повне знайомих мотивів, але безладно скомпоноване (О. Іваненко);
– Я тобі як людині кажу, а ти знову несусвітне верзеш, – зітхає і посміхається Марія (М. Стельмах);
Люди раділи з тих змін, що сталися в житті Ганни. – Нагорювалася, сердешна, за тим п'яницею несусвітним, то нехай хоч за Байдою порозкошує (Д. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)