нетерплячка
НЕТЕРПЛЯ́ЧКА, и, ж., розм.
1. Стан, коли людина не хоче або не може довго чекати на що-небудь, довго й наполегливо робити щось, стійко переносити якісь незручності, невигоди тощо; прояв нетерпіння.
В другому класі дожидали вчителя з нетерплячкою, особливо ті, що цього року перейшли в цей клас (С. Васильченко);
Бенедиктові не давала спокою нетерплячка. Він поспішливо вбіг у світлицю (А. Хижняк);
Облава йшла на зближення, пострілів не було, і від нетерплячки Санько вистрелив з гвинтівки (Григорій Тютюнник).
2. у знач. пред., кому, кому що (з)робити, кому до чого. Кому-небудь кортить, дуже хочеться чогось; кортячка.
А їм [кандидатам у депутати], як згодом з'ясовується, просто нетерплячка допастися до державного бюджету, або, по-народному, до корита (з газ.);
Нашому виборцю, чи то, пак, електоратові, вже й нетерпляка: ну хто ж таки переможе в такому цікавому словесному змаганні між учорашніми та позавчорашніми за право будувати майбутнє (з газ.).
(1) Бере́ (охо́плює) / взяла́ (охопи́ла) нетерпля́чка кого – кому-небудь дуже не терпиться зробити щось.
Жде Чіпка годину, жде дві... Бере його нетерплячка (Панас Мирний);
Нетерплячка брала палку Олександру (М. Коцюбинський);
Його брала нетерплячка дізнатись, що має сказати чужинець (Олесь Досвітній);
Його взяла нетерплячка зараз побігти до старої Качурихи (І. Нечуй-Левицький);
Оксана Сергіївна прискорила кроки, – тепер, поблизу домівки, її охопила нетерплячка (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)