нетерплячий
НЕТЕРПЛЯ́ЧИЙ, а, е.
Який не може довго чекати, витримувати, терпіти і т. ін.
Пан директор став нетерплячий, скривився, піднявся з місця і махнув рукою (О. Маковей);
Стовпились [люди] біля дверей і так чекали на Саранчука – цікаві, нетерплячі й стривожені (А. Головко);
// Власт. такій людині.
У мене нетерплячий норов; мені коли б сьогодні почав [писати], сьогодні й скінчив (Панас Мирний);
// Який виражає стан нетерпіння; сповнений нетерпіння.
Глянула [Любов] на Милевського тривожним, нетерплячим поглядом (Леся Українка);
Неля нетерплячим рухом плеча раз по раз поправляла хустку (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)