неувага
НЕУВА́ГА, и, ж.
1. Відсутність або недостатність уваги; неуважність.
Дівчина, скориставши з Йонової неуваги, висмикнула свою руку і стрибнула від нього (М. Коцюбинський);
Її дім – купка сухого листя, залишена через неувагу замітачем у парку (Ірина Вільде).
2. до кого – чого. Вияв байдужого, неуважного, ставлення до кого-, чого-небудь.
Мати, поставивши перед Василем тарілку наваристого борщу, була .. здивована з його байдужості до любимої страви та з неуваги до материної турботи (Ю. Яновський);
Гнат стояв перед Оксаною Ромазан і чекав, що вона знову почне його пробирати за неувагу до медичного обслуговування населення (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)