нехапливий
НЕХАПЛИ́ВИЙ, а, е, розм.
Якому не властива квапливість, поспішність; забарний, повільний.
Затупали важкі нахапливі кроки Олафа. Через те, що вони були занадто нехапливі, я вже розумів, що йому замирає серце (В. Винниченко);
// Спокійний, розмірений, позбавлений квапливості.
Починається балачка з приводу прочитаного, балачка нехаплива, спокійна, що ведеться тоді, коли, кажуть, за шию не ллє (С. Васильченко);
Робить [брат] два нехапливі широкі кроки й спиняється біля ліжка (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)