нехапливий
НЕХАПЛИ́ВИЙ, а, е, розм. Якому не властива квапливість, поспішність; повільний;
// Спокійний, розмірений, позбавлений квапливості.
Починається балачка з приводу прочитаного, балачка нехаплива, спокійна, що ведеться тоді, коли, кажуть, за шию не ллє (Вас., І, 1959, 361);
Робить [брат] два нехапливі широкі кроки й спиняється біля ліжка (Коз., Вибр., 1947, 9).
Словник української мови (СУМ-11)