нехватка
НЕХВА́ТКА, и, ж., розм.
Відсутність достатньої кількості або повна відсутність кого-, чого-небудь; нестача.
– Не встигла я ще в ступі на кутю стовкти, аж гульк – повз двір сани із села, завернули в маєток. А ввечері чуємо: комісія то була .. Буцімто, більше як тисячу пудів нехватки виявили (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)