нехватка
НЕХВА́ТКА, и, ж., розм. Відсутність потрібної кількості кого-, чого-небудь.
— Не встигла я ще в ступі на кутю стовкти, аж гульк — повз двір сани із села, завернули в маєток. А ввечері чуємо: комісія то була.. Буцімто, більше як тисячу пудів нехватки виявили (Головко, II,1957, 496).
Словник української мови (СУМ-11)