нехрещений
НЕХРЕ́ЩЕ́НИЙ, а, е.
1. Над яким не здійснювали обряду хрещення, якого не хрестили.
Виростають нехрещені Козацькії діти; Кохаються невінчані (Т. Шевченко);
Що тут робити? Вже три дні як дитина нехрещена... (Панас Мирний);
// у знач. ім. нехре́ще́ні, них, мн., (одн. нехре́ще́ний, ного, ч.; нехре́ще́на, ної, ж.). Ті, над ким не здійснювали обряду хрещення.
Схаменулись нехрещені. Дивляться – мелькає, Щось лізе вверх по стовбуру До самого краю (Т. Шевченко).
2. Який не належить до християн; нехристия́ни́н.
З божою допомогою вирізавши на своєму шляху всіх до дного пана, уклавши різних підпанків і нехрещений люд, підготувавши оцей, останній, похід, врешті повів. НА УМАНЬ! (Г. Колісник);
// у знач. ім. нехре́ще́ні, них, мн. Усі, хто не належить до християн.
Де ж козацтво пробуває, Що не йде, не поспішає, Рід свій, добра рятувати, Нехрещеним одсіч дати? (Микола Чернявський).
Словник української мови (СУМ-20)