нехрист
НЕ́ХРИСТ, а, ч., заст.
1. Той, хто не належить до християн; нехристиянин, іновірець.
То турок, то нехрист з-за моря летить І коней в Дунаї купає (Л. Боровиковський);
Почувши про турка, всі враз захрестились, замахали руками: – Ой, козаче, не жури ти наші душі! Чи нам же таки, православним, під нехриста йти?! (П. Панч).
2. Той, хто не вірує в єдиного Бога; поганин, язичник.
На шпилі костьолу з'явилося досить чітке зображення змії. Спочатку думали, що її намалював якийсь нехрист (із журн.).
3. лайл. Людина, яка заперечує існування Бога; безбожник, атеїст.
Всі перехрестилися тричі, а Карпо наче знехотя: раз притулив пучки пальців до лоба, раз до грудей... – В нехристи пошився? – суворо кинув батько (А. Іщук);
– І оце б ти хотів, щоб нами нехрист правив? – обурюється богомільна господиня (М. Стельмах).
4. лайл. Про жорстоку, несправедливу, нечесну людину; недовірок, нечестивець.
Хай знають [пани], нехристи, де правда! Коли вона є, то для всіх хай буде рівна (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)