нехтувати

НЕ́ХТУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. кого, що і ким, чим. Ставитися презирливо, зарозуміло, зневажливо і т. ін. до кого-, чого-небудь; ігнорувати.

Кожне мало право налаяти його, нехтувати ним, бо він сирота, мужиченя... (М. Коцюбинський);

Занепокоєна Варвара наставляла дочку, що завжди нехтувала давні звичаї (К. Гордієнко).

2. чим. Не надавати чому-небудь значення, не звертати уваги на щось.

Дід Галактіон хоч і не рибалка, але його порадою в цій галузі не можна нехтувати (О. Донченко);

// Недбало ставитися, не берегти чого-небудь.

Видно, і цим разом нехтував [Романик] “міщанськими формами”, бо галстук у нього зав'язаний косо, волосся наче навмисне розкуйовджене (Ірина Вільде);

– Той, хто без потреби нехтує своїм здоров'ям, той діє і всупереч власним інтересам (О. Гуреїв).

Значення в інших словниках

1. нехтувати — (не зважати на когось) ігнорувати, (спеціально) зневажати, погорджувати, (з байдужістю) легковажити, (для святого спокою) обходити, обминати, переступати.  Словник синонімів Полюги
2. нехтувати — не́хтувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. нехтувати — (кого) іґнорувати, погорджувати ким; (що) гребати <�гребувати, гордувати> чим, з. нехаяти; (не зважати) легковажити, недооцінювати, залишати без уваги.  Словник синонімів Караванського
4. нехтувати — див. зневажати  Словник синонімів Вусика
5. нехтувати — -ую, -уєш, недок., перех. і неперех. 1》 кого, що і ким, чим. Ставитися презирливо, зарозуміло, зневажливо і т. ін. до кого-, чого-небудь; ігнорувати. 2》 чим. Не надавати чому-небудь значення, не звертати уваги на щось. || Недбало ставитися, не берегти чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. нехтувати — ЗНЕВАЖА́ТИ кого, що (виявляти неповагу, презирство до кого-, чого-небудь), ГОРДУВА́ТИ ким, чим, ПОГО́РДЖУВАТИ ким, чим, ПОГОРДЖА́ТИ ким, чим, рідше, ЦУРА́ТИСЯ, ГРЕ́БУВАТИ, ГРЕ́БАТИ ким, чим, підсил., ПОШТУ́РХУВАТИ ким, підсил. розм.  Словник синонімів української мови
7. нехтувати — Не́хтувати, -тую, -туєш ким, чим і кого, що  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. нехтувати — НЕ́ХТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех. 1. кого, що і ким, чим. Ставитися презирливо, зарозуміло, зневажливо і т. ін. до кого-, чого-небудь; ігнорувати. Кожне мало право налаяти його, нехтувати ним, бо він сирота, мужиченя… (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
9. нехтувати — Нехтувати, -тую, -єш гл. 1) Не беречь, небрежно относиться. От одежа в його й гарна, коли ж він нехтує нею. Гадяч. у. Нехтувать одежину. Ном. № 11133. Вона грошима нехтує. Борз. у. 2) Пренебрегать.  Словник української мови Грінченка