нечутний

НЕЧУ́ТНИЙ, а, е.

Який не доходить до слуху, не сприймається органами слуху.

Далекі гудки паровозів та пароплавів, зовсім нечутні вдень, вночі стають наче гучніші, більш хвилюючі і тривожні (Ю. Смолич);

Звуки з частотою понад 20 000 коливань на секунду не сприймаються вухом людини, стають нечутними (з наук.-попул. літ.);

// Який не супроводжується звучанням; беззвучний.

Хода дідова м'яка, тиха – підійде ззаду, й не почуєш. І рухи м'які, нечутні, мов кажановий літ (О. Донченко);

Іде палатою вона нечутною ходою, ще більше світла і тепла приносить із собою (І. Гончаренко).

Значення в інших словниках

1. нечутний — нечу́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нечутний — -а, -е. Який не доходить до слуху, не сприймається органами слуху. || Тихий, безшумний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нечутний — БЕЗЗВУ́ЧНИЙ (який не супроводжується звучанням, якого не чути), БЕЗГУ́ЧНИЙ рідше, НЕЧУ́ТНИЙ, БЕЗШУ́МНИЙ (який відбувається без шуму). Від беззвучного сміху беззубий рот йому розтягся аж до вух (П.  Словник синонімів української мови
4. нечутний — НЕЧУ́ТНИЙ, а, е. Який не доходить до слуху, не сприймається органами слуху. Далекі гудки паровозів та пароплавів, зовсім нечутні вдень, вночі стають наче гучніші, більш хвилюючі і тривожні (Смолич, Мир..  Словник української мови в 11 томах
5. нечутний — Нечутний, -а, -е Неслышный.  Словник української мови Грінченка