нечутний

БЕЗЗВУ́ЧНИЙ (який не супроводжується звучанням, якого не чути), БЕЗГУ́ЧНИЙ рідше, НЕЧУ́ТНИЙ, БЕЗШУ́МНИЙ (який відбувається без шуму). Від беззвучного сміху беззубий рот йому розтягся аж до вух (П. Панч); Безгучною процесією пройшли вони поміж спустілими мурами (М. Коцюбинський); Десь у хвойній верховині завовтузилася білка і, збита її безшумним стрибком, суха шишечка довго летіла, постукуючи по галузках, на землю (О. Донченко). — Пор. 1. ти́хий.

Значення в інших словниках

1. нечутний — нечу́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нечутний — -а, -е. Який не доходить до слуху, не сприймається органами слуху. || Тихий, безшумний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нечутний — НЕЧУ́ТНИЙ, а, е. Який не доходить до слуху, не сприймається органами слуху. Далекі гудки паровозів та пароплавів, зовсім нечутні вдень, вночі стають наче гучніші, більш хвилюючі і тривожні (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. нечутний — НЕЧУ́ТНИЙ, а, е. Який не доходить до слуху, не сприймається органами слуху. Далекі гудки паровозів та пароплавів, зовсім нечутні вдень, вночі стають наче гучніші, більш хвилюючі і тривожні (Смолич, Мир..  Словник української мови в 11 томах
5. нечутний — Нечутний, -а, -е Неслышный.  Словник української мови Грінченка