нечіткий

НЕЧІТКИ́Й, а́, е́.

1. Якого погано видно, який не має виразно окреслених, яскраво виражених форм і т. ін.

Нечітке зображення емблеми на коробці (з наук. літ.);

// Який важко розібрати – зором, слухом і т. ін.

У темному чотирикутникові вікна на другому поверсі альтанки вона розглянула нечіткий обрис погруддя (Ю. Смолич).

2. Неконкретно сформульований, неточно визначений (про виклад думок, відповідь, формулювання, завдання тощо).

Поезія Чумака – нерівна: ранні твори – здебільшого наслідування, невироблена техніка, нечітка ідеологія (В. Еллан-Блакитний).

3. Не зовсім усвідомлений, осмислений, не виразно оформлений (про почуття, думки, спогади, уявлення тощо).

Мати нечітке уявлення про роботу економіки.

4. Незлагоджений, неузгоджений, неритмічний (про роботу, діяльність тощо).

Нечітка взаємодія підрозділів підприємства.

△ (1) Нечітка множина матем.

Значення в інших словниках

1. нечіткий — нечітки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нечіткий — [неич'іткий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
3. нечіткий — -а, -е. Який не має конкретних, чітко, яскраво виражених норм, форм і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нечіткий — НЕВИРА́ЗНИЙ (який не чітко виділяється, якого погано видно), НЕЧІТКИ́Й, НЕЯ́СНИ́Й, БЕЗФО́РМНИЙ, РОЗПЛИ́ВЧАСТИЙ (РОЗПЛИ́ВЧАТИЙ рідше), ПЛИВКИ́Й, ХИСТКИ́Й (який не має чітких обрисів); РОЗМИ́ТИЙ, ЗМА́ЗАНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. нечіткий — Нечітки́й, -ка́, -ке́ (неясний)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. нечіткий — НЕЧІТКИ́Й, а́, е́. Який не має конкретних, чітко, яскраво виражених норм, форм і т. ін. Більшість дослідників сходяться на думці, що групування і течії в літературі соціалістичного реалізму мають ще нечіткі і невиразні обриси (Рад.  Словник української мови в 11 томах